“Незламний”, “Залізобетон” – на початку 2024 року такі визначення рідного міста здаються харків’янам вже трохи заїждженими. Хоча від того і не стають менш правдивими.
З початком повномасштабної війни Харків перетворився на східний форпост України, місто-фронтир, потужний волонтерський хаб. Проте вже майже два роки потерпає від обстрілів.
Влітку 2022-го, після короткострокового затишшя наприкінці весни, ракети прилітали сюди щодня, як за розкладом. У 2023-му – значно рідше, проте наприкінці року обстріли поновилися зі звірячою силою.
Зранку 29 грудня Росія випустила по Харкову 22 ракети – рекордну “добову норму” за всю війну. Ввечері наступного дня завдала ударів по готелю і житловому будинку в самісінькому центрі, а згодом – поцілила шахедами по історичній будівлі й кафе неподалік.
Вранці 2 січня вдарила по житлових кварталах. Загинули троє людей: 91-річна жінка, театральна актриса на пенсії та водій швидкої. Ще кілька десятків осіб зазнали поранень.
7, 8, 9 і 10 січня в місті знову пролунали вибухи. Під час останнього ракетного удару постраждали 13 цивільних, зокрема іноземні журналісти.
Навіть за таких умов Харків швидко зализує рани, зміцнюється і продовжує жити.
“Українська правда” поспілкувалася з харків’янами про те, як їхнє місто змінилося за велику війну, як вони відчувають Харків і життя в ньому зараз, чим надихаються та як підтримують себе.
“2 січня після другого вибуху мені здалося, що я померла, що смерть виглядає саме так: коли ти перестаєш бачити, чути, відчувати тіло, розуміти, все йде – з-під тебе, в тобі – відчуття смерті було на плечі”, – розповідає Тетяна Дегтерьова, яка мешкає в Задержпром’ї – історичному районі в серці Харкова, поруч із всесвітньовідомим символом конструктивізму.
Того ранку вони з чоловіком прокинулися о 7:30 від звуку вибуху приблизно за кілометр від них. Невдовзі ракета (як потім з’ясується, ймовірно, північнокорейського виробництва) вдарила приблизно за 20 метрів від їхньої чотириповерхівки й вибухнула двічі.
“Через 6-7 хвилин після першого пролунав другий адовий вибух, набагато сильніший за перший, – згадує Дегтерьова. – Газові служби сказали, що це здетонувала друга частина ракети”.
Від вибухової хвилі у квартирі Тетяни вилетіли вікна, дах посікло уламками, також постраждала машина. Загальну суму збитків вона оцінює в 200 тисяч гривень. За дві години після удару в будинку вже дали світло і воду, комунальники забили вікна протягом доби. Водночас відновлювати оселю вони з чоловіком планують власноруч.
“У нас тут немає військових, нам здається, що це знову хаотичний, безцільний, абсурдний жест для деморалізації цивільних, – припускає Дегтерьова. – Люди з 1940-х живуть у цих будинках, вони вистояли у Другу світову, а рашистів не витримують”.